Що таке «злочин»?
Протягом століть людство намагалося дати визначення злочину. Першим на науковому рівні це зробив римський юрист Ульпіан, який пов’язав злочин з «дією, що пов’язана з насильством або обманом». Це визначення в різних країнах і з різноманітними модифікаціями по суті панує і зараз.
Але найбільш точного формулювання цей термін набув в нашому праві. За КК України (ч. 1 ст. 2) «Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину».
Таким чином, наведене поняття злочину містить вказівку на п’ять обов’язкових його ознак:
1) злочином є тільки діяння (дія або бездіяльність);
2) ця дія може бути вчинена суб’єктом злочину;
3) вона повинна бути винною;
4) зазначена дія має бути суспільно небезпечною;
5) відповідна дія повинна бути передбачена чинним КК.
Винність означає, що кримінальній відповідальності підлягають тільки особи, винні у вчиненні злочину, тобто ті, які навмисно або з необережності вчинили суспільно небезпечні діяння.
Злочини з необережності в сучасних умовах вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: автотранспортні, проти життя та здоров’я, у сфері службової, виробничої діяльності, у сфері побуту. Якщо в 60-х роках XХ століття питома вага цих злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала біля 5%, то в 80-х роках вона вже досягла 12-15%, у 90-х – 16-17%, а у ХХІ столітті вже перевищила 20%. Прогнозується, що цей показник в зв’язку з постійним розвитком науки та техніки буде і далі збільшуватися.
Кримінологічні дослідження показують, що у структурі злочинів, учинених з необережності, переважають злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобілів і інших механічних транспортних засобів, які складають біля 75% всіх злочинів, учинених з необережності. Близько 10-15% припадає на службову недбалість, 3-5% – на порушення законодавства про охорону праці, 3-4% – на вбивство через необережність.
Що ж стає причиною або імпульсом до вчинення таких злочинів? Як правило, відправною точкою є помилка у прийнятті рішення, що приводить до помилкових висновків і вчинення злочину.
Коли особа має схильність приймати неправильні рішення? Найчастіше тоді, коли не знає законів та правових норм, або ж має до них легковажне відношення ( на кшталт « цього разу пронесе»), коли знаходиться в негативному психологічному, хворобливому чи алкогольному стані; через неуважність, хибну самовпевненість і недалекоглядність.
Величезної частки подібних проблем можна б було уникнути, якщо б громадяни були більш обізнані та відповідальні!
Коли ви хворієте, ви звертаєтесь до лікаря. Коли у вас проблеми з законом, не зволікаючи, звертайтесь до адвоката!